https://www.youtube.com/watch?v=hvhZCKcKoRs
https://www.youtube.com/watch?v=GIuBwNCz7M0
Ізборники Святослава.
https://www.youtube.com/watch?v=1qIM5G9oSwA
Остромирове Євангеліє.
https://www.youtube.com/watch?v=lTLjIr-3oo4
https://www.youtube.com/watch?v=vNYrWQgYprk
Перші давньоруські книги, писані від руки на пергаменті (шкіра, оброблена особливим способом) — церковнослужебні: Євангеліє і Псалтир. Найстаріша книга, що дійшла до нас, — «Остромирове Євангеліє».
» Остромирове Євангеліє» — одна з найвидатніших пам'яток старослов'янського письменства в давньоруській редакції до виявлення в 2000 році Новгородського кодексу вважалася найдавнішою книгою, яка була створена на Русі. «Остромирове Євангеліє» містить євангельські читання для неділі і свят. Переписане 1056 — 1057 pp. зі староболгарського оригіналу, як гадають, у Києві дияконом Григорієм для новгородського посадника Остромира, який в написі книги названий «близьким» (родичем) князя Ізяслава Ярославича (за гіпотезою Анжея Поппе, згадана в написи дружина Остромира Феофана могла бути донькою Володимира Святославича та Ганни Візантійської).
Євангеліє написане великим красивим статутом, причому розмір букв поступово зростає до кінця книги (від 5 мм до 7 мм). Текст укладений у два стовпчики по 18 рядків на площі близько 20x24 см. Численні багатобарвні ініціали, фігурні заставки, зображення євангелістів (Іоана, Луки і Марка), що виконані з вражаючою майстерністю; в тексті вживається кіновар. Рукопис складається з 294 аркушів пергаменту, хорошого, але не вищої якості: є листи з зашитими розрізами і з дірками, які були до написання тексту. Ініціали, які яскраво розфарбовані нетускніючими фарбами (зеленою, червоною, блакитною і білою) і обведені чистим (накладним) золотом — найпомітніша особливість художнього оформлення Остромирового Євангелія. Кожен з них оригінальний, відрізняється особливим малюнком і комбінацією кольорів. Загадковими для дослідників залишаються східні риси в малюнку заголовних букв, що зображають голови хижих птахів, фантастичних химер — крокодилів та саламандр. В складний геометричний орнамент ініціалів вміло вписані і людські обличчя (в профіль чи анфас).
Таким чином, «Остромирове Євангеліє» — найдавніша точно датована об'ємна рукописна пам'ятка, створена на Русі. В ньому, крім особливостей загальнодавньоруських, відбито й такі мовні особливості, які згодом стали характерними для мови українського народу. «Остромирове Євангеліє» є одним із важливих джерел вивчення старослов'янської і давньоруської мов.
Зберігався рукопис у Софійському соборі в Новгороді. Вважається, що воно вперше було виявлено в 1701 році (зазначено в описі одного з храмів московського Кремля). У 1720 році відіслано, поряд з іншими старими книгами, за наказом Петра І в Санкт-Петербург. Потім сліди його губляться до 1805 року, коли воно було виявлено серед речей у гардеробі покійної Катерини II. Олександр і розпорядився передати книгу в Імперагорскую публічну бібліотеку (нині Російська національна бібліотека ім. М. Салтикова-Щедріна, Санкт-Петербург), де вона зберігається і донині. Рукопис був прикрашений перетином-окладом з коштовним камінням, через що мало не загинув: у 1932 році його, розбивши вітрину, викрав водопровідник. На щастя, зловмисник, відірвавши палітурку, закинув рукопис в шафу (за іншими даними — на шафу), де його незабаром знайшли. Заново переплітати не стали.
З початку XIX століття почалося і наукове вивчення рукопису. Вперше «Остромирове Євангеліє» було видано А. Х. Востоковим у 1843р. з додатком короткої граматики, словника та грецького підстрочного тексту. Для цього видання (не факсимінального, а набірного) був виготовлений спеціальний слов'янський шрифт, по можливості точно відтворюючи почерк оригіналу. (Існує репрінт: Wiesbaden, 1964.) Пізніше вийшли й факсимільні видання (чорно-біле 1883 року; кольорове подарункове у форматі оригіналу: Л. : Аврора, 1988). Неодноразово видавався текст пам'ятки. Його уривки входили до обов'язкової програми дореволюційних шкіл.
Багато в чому на основі його матеріалу були створені сучасні граматики і словники старослов'янської мови. Пам'ятці та її мові присвячено чимало досліджень, однак мова цього рукопису, особливості його словника, як і раніше, вимагають ґрунтовного вивчення.
Ізборники 1073 та 1076 pp. — це пам'ятки давньоукраїнського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича, відомі також як Ізборники Святослава. Вважається, що Ізборник 1073 року був переписаний з болгарського оригіналу — збірника царя Симеона. Містять твори релігійного змісту. Ізборник 1076 року містить статті релігійно-морального характеру, твори церковно-релігійного характеру, матеріали з граматики, поетики, риторики; стверджує користь знань і читання книжок.
Паспорт літературних пам’яток
Характеристики | Остромирове Євангеліє | Ізборник Святослава |
Первинне джерело | болгарський оригінал | болгарський оригінал |
Ім’я переписувача | диякон Григорій | дяк Іван |
Мова твору | старослов’янська | старослов’янська |
Період переписування | 1056–1057 роки | 1073 рік |
Місцезнаходження пам’ятки | у Російській національній бібліотеці ім. М. Салтикова-Щедріна в Санкт-Петербурзі | в Державному історичному музеї в Москві. Видана в 1880 році |
Для кого було переписано | новгородський посадник Остромир | князь Святослав Ярославич |
Зміст | вибрані євангельські читання | книга енциклопедичного змісту |
Перевір свої знання!
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.