Роберт Льюїс Стівенсон . «Балада про вересовий трунок».

Портфоліо письменника

1. Роберт Льюїс Стівенсон – британський письменник шотландського походження. При хрещенні одержав ім'я Роберт Льюїс Белфур, але в зрілому віці відмовився від нього, змінивши прізвище на Стівенсон.

2. Народився 13 листопада 1850 року в Единбурзі, політичному і культурному центрі Шотландії.

3. Батьки. Роберт народився в сім'ї інженера, за материнською лінією належав до стародавнього роду Белфурів. Його дід і батько будували хвилерізи та маяки. Роберт був єдиною дитиною в сім'ї. Виховували його в строгому релігійному дусі.

4. Навчання. У віці 17-ти років вступив до Единбургського університету, де отримав юридичну освіту.

5. Хвороба. Письменник з дитинства хворів на туберкульоз. Лікарі порадили йому змінити клімат. Спочатку він збирався оселитися в Австралії, але клімат Самоа визнали для нього набагато кориснішим. У результаті подружжя Стівенсонів, всього за 200 фунтів стерлінгів, придбало 126 гектарів землі в горах за 5 кілометрів від столиці Західного Самоа — Апії.

6. Смерть.  4 грудня 1894 року він помер від туберкульозу на тлі дихальної недостатності, заповівши поховати себе недалеко від свого нового будинку.

7. Основні твори: «Діамант Раджі» (1878 рік), «Острів скарбів» (1883 рік), «Викрадач тіл» (1884 рік), «Дивна історія доктора Джекіла і містера Хайда» (1886 рік), «Володар Баллантре» (1888 рік), «Чорна стріла» (1888 рік).

Презентація. Роберт Льюїс Стівенсон .

https://drive.google.com/file/d/1GX2Ymsc0uCHz11xPeQMyfOMswuMk-0qg/view?usp=sharing

Аудіокнига. «Балада про вересовий трунок». 

https://www.youtube.com/watch?v=EvIGavveg88

Мультфільм.

https://www.youtube.com/watch?v=TxLmJPxj0-o

Про історію написання балади. «Балада про вересовий трунок». 

    Стівенсон завжди  цікавився народною творчістю. Особливо його приваблював жанр балади. Як правило, він брав за основу  якусь старовинну легенду та обробляв її в дусі того часу. Це дозволяло йому проголосити ідеї, що не втратили своєї актуальності і донині – ідеї волі, патріотизму, честі. Так написана балада «Вересовий трунок», в основі якої  лежить старовинна кельтська легенда про піктів.

   Пікти — легендарний народ, який жив у Шотландії до приходу скоттів (від останньої назви походить і назва Шотландії, буквально — країна скоттів). Пікти, за переказами, були дуже малі на зріст. В основу твору покладено давню шотландську легенду про вересковий трунок.  Вперше про піктів згадується у 297 році нашої ери як про ворогів Риму. Пікти боролися проти різних ворогів. Інколи вони програвали великі битви, втрачали величезні території, але вперто знову воювали за свою землю. У IX столітті пікти були підкорені скоттами, тобто шотландцями, після чого змішалися з представниками інших народностей, втратили мову і перестали існувати як окремий народ.

     У літописах і легендах пікти найчастіше зображені як сміливі воїни. Вражені їхньою сміливістю завойовники не розуміли, звідки у невисоких на зріст людей стільки почуття нескореності та відваги у боротьбі.

    Стівенсон використав легендарне уявлення про піктів і побудував сюжетну канву балади навколо таємниці. Як народ піктів залишився в історії таємницею, так залишився таємницею і спосіб приготування вересового трунку. Цей прийом дуже характерний для фольклорних творів, коли герой повинен розкрити таємницю і звільнити чарівну силу. У баладі Стівенсона чарівною силою стали риси характеру мужніх піктів, які уславив поет.

Візитна  картка  балади.

Автор – Роберт Льюїс Стівенсон.

Назва балади – «Вересовий трунок».

Джерела – фольклор, історія, вірування.

Тема твору – розповідь про  боротьбу піктів проти завойовників та героїчну смерть батька і сина.

Ідея – уславлення єдності та стійкості піктів, утвердження права кожного народу на свободу та незалежність.

Персонажі – шотландський володар, пікти – старий батько і син.

Художні засоби – традиційні епітети, метафори, порівняння.

  Отже, у «Баладі про вересовий трунок»  автор проголошує право кожного народу на свою землю, свої традиції, свободу. У цьому плані балада виходить за межі шотландської тематики, набуваючи узагальнюючого значення. Маленький епізод допомагає авторові утвердити ідею незалежності народу. А сам Стівенсон виступає тут як справжній син своєї землі.

У баладі кілька разів повторюється словосполучення «секрет вересового напою». Що ж це за секрет? Це не тільки таємниця напою — як його варити, а передусім секрет духовної стійкості піктів, який полягає в любові до рідної землі й прагненні здобути свободу. Цей секрет важливий для всіх часів і народів.

Виникає питання: чому батько говорить про те, що він боявся лише свого сина? Чи дійсно він не вірить у стійкість? Можливо, і не вірить, але автор має іншу точку зору, підкреслюючи єдність батька й сина: разом вони мовчали, разом стояли на скелі; утворюючи духовно єдину, маленьку смуглу пару. Трагізм твору посилюється тим, що тут немає вибору поміж життям і смертю (бо неволя — не життя), а є лише вибір смерті. Мудрий батько, усвідомлюючи невідворотність загибелі, вибирає для сина кращу (миттєву) смерть, і той мужньо приймає її. А старий помирає останнім, однак не віддає ворогам священної таємниці. Вони можуть забрати в нього життя, але не його волю і любов до Батьківщини.