Місце фонетики та орфоепії в системі мови. З історії української фонетики.

 Фонетика — розділ мовознавства, що вивчає звуковий склад мови. 

Оскільки звуки ми вимовляємо і чуємо, то ці два їх аспекти — вимова (артикуляційний аспект) та сприйняття (акустичний аспект) і становлять основу вивчення звуків. 

Фонетика описова містить відомості про звуковий склад мови на сучасному етапі. 

Історична фонетика вивчає звуковий склад мови протягом усього історичного періоду.

Фонологія починається там, де йдеться про функції звуків, які полягають у формуванні, розпізнаванні й розрізнюванні морфем, слів та інших одиниць мови. 

Для звука як знака мови у 70-х роках ХІХ століття польським мовознавцем І. Бодуеном де Куртене було запроваджено окремий термін фонема (грецьк. phonema — звук, голос). 

Перший науковий опис фонетики української мови на загальнослов’янському фоні знаходимо у праці Ф. Міклошича «Порівняльна граматика слов’янських мов» (1879), де подається короткий нарис української фонетики поряд із фонетиками інших слов’янських мов. 

Спроби проникнути в історію фонетичних явищ української мови робив О. Потебня в праці «Заметки о малорусском наречии».

П. Житецький уперше подав огляд фонетики української мови в історичному плані у дослідженні «Очерк звуковой истории малорусского наречия». У наступні роки огляд історії фонетики української мови подавали у своїх працях О. Огоновський, О. Соболевський, А. Кримський, О. Шахматов.

Звуком називається коливальний рух тіл з наступним поширенням цих коливальних рухів у навколишньому середовищі. У природі існує необмежена кількість звуків, серед яких звуки людської мови становлять лише невелику групу. Творення мовних звуків є процесом, осмисленим людською свідомістю. Джерелом мовних звуків є коливання голосових зв’язок у гортані і тертя повітряного струменя об стінки мовних органів. Звуки поділяються на тони і шуми. Тони виникають внаслідок періодичних коливань повітряного середовища, а шуми — внаслідок неперіодичних коливань. У чистому вигляді як тони, так і шуми зустрічаються рідко. Проте мовні звуки розрізняються залежно від того, що лежить у їх основі — тон чи шум — і відповідно поділяються на дві групи: голосні і приголосні. Голосні — звуки, в основі яких лежить тон. Приголосні — звуки, в основі яких лежить шум.

Звукові одиниці, які слугують засобом передачі думки, досліджує спеціальна наука — фонетика