Література українського романтизму. Ідейно-художні особливості романтизму. Зв’язок із ідеями Просвітництва, з національним рухом. Поети-романтики.

 

Презентація доби. Романтизм.

https://www.youtube.com/watch?v=HXLKEvuNk24

 Ідейно-художні особливості романтизму.

https://docs.google.com/presentation/d/1uXMyMKlRdvRJ3tmD1cCzOebufqV9fHRv/edit?usp=sharing&ouid=113992901375856408124&rtpof=true&sd=true

Поети-романтики.

https://www.youtube.com/watch?v=17pm0d3wBbE

Осередки українського романтизму.

  Харківський осередок.

 Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського. Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматикамалороссийскогонаречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опытсобраниястаринных, малороссийскихпесней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії. Але як ви зрозуміли, це був лише початок.

Основоположницею розвитку українського романтизму була харківська школа з її двома гуртками - першим, що створився ще у 1820 роках навколо Ізмаїла Срезневського і що з ним були пов’язані найвидатніші з поетів-романтиків Левко Боровиковський і Опанас Шпигоцький, та другим, що діяв у середині 1830pоків також під проводомСрезневського, до нього були причетні: Амвросій Метлинський, Микола Костомаров та іншими. Програмовими для діяльності цих гуртків були збірки «Украинский альманах» (1831) та «Запорожская старина».

Поетичну творчість цього гуртка поетів характеризує ідилічно-песимістичне захоплення українським минулим, культ могил й історичних героїв і особливо співців та бандуристів, слабе й безперспективне у своїх прагненнях слов’янофільство.

  «Руська трійця».

 Одночасно з харківським осередком у Галичині виступила «Руська трійця», історія якої доволі цікава, адже її учасниками було близько 20 молодих людей, майже виключно семінаристи та молоді священники. Її основоположники Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький були в ті часи вихованцями греко-католицької семінаріїі водночас студентами Львівського університету, в якому існувало дві «партії» - пропольська і промосковська. Цих юнаків пов’язували нерозривна дружба та ідейні переконання. Слово «руська» за термінологією тогочасної Галичини означало «українська», воно й визначало ідейну основу та зміст діяльності «трійчан». Основне джерело відновлення історичної пам’яті українців вони вбачали в історії, свої дії спрямовували на збереження традицій і перетворенням української мови на літературну. З цією метою члени гуртка почали ходити «в народ», записуючи пісні, перекази, слова та вислови, які вживали прості люди.

Перші сили члени гуртка «Руська трійця» випробували в рукописному збірнику власних поезій та перекладів під назвою «Син Русі» (1833). Наступним кроком став підготовлений до друку збірник «Зоря» (1834). Він містив пісні, життєпис Богдана Хмельницького, оповідання з життя священників та оригінальні твори гуртківців. Лейтмотив збірки засуджував іноземне панування та уславлював визвольну боротьбу народу. Крім того збірник містив заклик до єднання Галичини та Наддніпрянщини, саме тому цензура заборонила його публікацію.

Найбільшим досягненням «Руської трійці» стало видання 1836 року у Будапешті альманаху «Русалка Дністровая». Після невдачі з «Зорею» молоді патріоти вирішили видати його в Угорщині, користуючись «м’якістю» цензури цієї країни. Інтелігенція з радістю зустріла альманах, що був першою «ластівкою» нової демократичної культури і став підсумком шукань і своєрідним піком патріотичної діяльності «Руської трійці».

  Київський осередок.

 Ще одним осередком чи й етапом українського романтизму, уже з багатшим на мистецькі засоби і літературні жанри творчим доробком і з виразнішим національним і політичним обличчям, був Київ другої половини 1830-40-х p. з Михайлом Максимовичем, Пантелеймоном Кулішем, Тарасом Шевченком, і прибулими туди з Харкова Амвросієм Метлинським і Миколою Костомаровим.

Філософський романтизм членів цього гуртка і близьких до нього тогочасних київських учених, професорів Київського університету, поєднаний з вивченням української народної творчості і історії та ідеями слов’янофільства вплинув на постання Кирило-Мефодіївського братства з його виробленою романтично-християнською програмою ідав нову за поетичними засобами і діапазоном політичного мислення поезію Тараса Шевченка з його візією майбутньої України. Але про це ми поговоримо детальніше на наступних уроках, як і дослідимо риси романтизму глибше, опрацювавши твори того періоду.