Історичне минуле нашого народу у творах поетів Одещини. В.Друзяка «Українці», «Козаки, де ваша сила».

Друзяка В'ячеслав Михайлович — поет, перекладач, музикант, композитор і педагог. 

Народився 16 травня 1940 року в родині моряка і вчительки в селі Станіслав Білозерського району на Херсонщині. Закінчив Нікопольське педагогічне училище та Київську державну консерваторію, після закінчення якої працював викладачем музики у Липецьку, Миколаєві та Одесі. 1995 року в Одесі вийшли з друку його перші збірки віршів «Вікно лиману». Цю збірку він присвятив своїй неньці. Потім народилася друга книжка — «Степовий всесвіт», до якої увійшли вірші українською та російською мовами, переклади. У своїх творах пише про славних пращурів козаків, про нелегку працю хліборобів, дніпровських рибалок, про рідне село Станіслав. 2000 року записав свій перший альбом, що складається з 13 пісень — «Журавлині мрії». Музику до його віршів писали одеські і херсонські композитори П. Рябошапка, В. Сисоєв, О. Бевз, С. Перепєлова. Нині пісняр, композитор і лірик В. Друзяка мешкає в Чехії, перекладає твори чеських поетів українською. Бере участь у діяльності Чеської асоціації україністів та товариства «Українська ініціатива».

Своєрідність творчого шляху В. Друзяки полягає в тому, що до поезії він приходив через музику, через професійне самовизначення музиканта і композитора. Поетичний світ В. Друзяки світлий, життєствердний і, якщо можна так сказати, оркестрований, омузичений.

Чехія стала другою батьківщиною В'ячеслава Друзяки, але ж хіба може він забути щемливо-рідний «край правічний», де лежать його діди, свого «коріння вузлуваті вени», «степу просторінь», де «ліпше, навіть ніж в самім раю»?.. Хіба забудеш рідний Станіслав, до якого завжди хочеться поспішати «з усіх своїх шляхів»?..

УКРАЇНЦІ

Я низько голову схиляю нині

перед людьми, що гинуть в чужині

й на терені моєї Батьківщини.

Автор

Я козак від берегів Дніпра,

де могутня велич плине в море.

Всю красу і силу я ввібрав

тих морських та степових просторів.

Я козак від берегів Дніпра,

де гарцюють суховії степом.

Там зродилась осяйна зоря ...

Ні, злетіла ніби жайвір в небо.

Я козак від берегів Дніпра,

де ріка народжує лимани.

Лицар волі, пісні і пера

з серцем вірним, гордим, полум'яним.

Я козак від берегів Дніпра

січових нащадок отаманів,

ще до Катерини і Петра —

козаки знеславили османів.

Я козак від берегів Дніпра

болісно люблю оту місцину.

Мій прапрадід, прізвищем Таран

здобував тут Кінбурську твердиню.

Я козак від берегів Дніпра

вірю в кращу долю України,

зичу їй безмежного добра,

з нею піднесусь, або загину!

Козаки, вкраїнськії сини,

все поневіряються світами...

І нема в тім їхньої вини,

що вони зродились козаками!



Вірш «Козаки, де ваша сила» В. Друзяка присвятив Богдану Сушинському. Пісня на ці слова звучала в програмах Одеського радіо, радіо «Свобода» тощо.

Козаки, де ваша сила, в дзвонах слава золотава?

Де хоробрість легендарна і міцний, мов криця дух?

Де любов до України, смерть, мов блискавка яскрава?

Де звитяги фантастичні невгамовних відчаюг?

Козаки, де ваша пісня, що гриміла в піднебессі?

Кпини, регіт, свист і гумор розкотились у безкрай.

Про могили серед степу, про кістки на перехрестях

тих, хто впав за щастя й волю, гомонять Дніпро й Дунай.

І я вірю, неодмінно ще розквітне Україна,

ще повернуться до неї слава, гордість і краса,

бо горить вогонь Свободи, в кожнім серці — Берегиня,

бо життями заплатили, щоб вогонь той не згасав...

Козаки, де ваша пісня, що гриміла над степами?

В дзвонах слава золотава покотилась у безкрай...

Лиш могили серед степу нам, нащадкам вільним,— пам'ять:

все нагадують про вчинки легендарних, грізних Байд.