Літературна норма української мови

 Сукупність слів, граматичних форм, особливостей вимови й наголошування, що їх використовують люди, для яких українська мова  є рідною, становлять загальнонародну (національну) українську мову.

  Загальнонародна мова охоплює діалекти, просторіччя, професійну лексику,  жаргони тощо.

 Вищою формою загальнонародної мови є літературна мова.

 Літературна мова - удосконалена, відшліфована форма  загальнонародної  мови, що в писемному та усному різновидах обслуговує життя нації: державну діяльність, законодавство, науку, освіту,  художню літературу, театр, засоби масової інформації.

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі північних і південно-західних діалектів - народних говорів середньої Наддніпрянщини. Основоположник сучасної української літературної мови – Т.Г.Шевченко. Сучасна українська літературна мова опрацьовується письменниками, науковцями, освітянами та іншими діячами культури.

       Єдина, унормована літературна мова — одна з найважливіших ознак нації. Шанобливе та дбайливе ставлення до літературної мови є ознакою патріотизму й високої духовності. (З підручника «Мовознавство»).

Мовна норма – мовний засіб  (звук, значуща частина слова,  значення слова і  фразеологізму, форма слова, словосполучення і речення), закріплений практикою і рекомендований до вживання як обов’язковий.  Порушення мовних норм утруднює спілкування.

Норма літературної мови –  правило, яким користуються мовці в усному й писемному мовленні.

Саме унормованістю літературна мова  протиставляється іншим різновидам  національної мови:  діалектам, жаргонам, просторіччю тощо.

НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ
ОРФОЕПІЧНІ	правильна вимова голосних і приголосних звуків,  правильне наголошування слів
ОРФОГРАФІЧНІ	правильне написання слів і їхніх значущих частин, написання слів  окремо, разом чи через дефіс, правильне вживання  великої літери
ЛЕКСИЧНІ	уживання слів у властивих їм значеннях та  правильне поєднання слів за змістом у  словосполученні та реченні
ФРАЗЕОЛОГІЧНІ	уживання стійких словосполучень у властивих їм  значеннях, а також із постійним,  відтворюваним за традицією складом  компонентів
СЛОВОТВІРНІ	правильне творення слів
МОРФОЛОГІЧНІ	правильна словозміна самостійних частин мови
СИНТАКСИЧНІ	правильна будова  словосполучень і речень
ПУНКТУАЦІЙНІ	правильне вживання розділових знаків
СТИЛІСТИЧНІ	правильне вживання у висловлюванні певного стилю  властивих  йому мовних засобів

https://www.youtube.com/watch?v=zNw8zaU7kTc&list=UUjJ6fgxcDK1U-QGua4Ug-kg&index=81

https://www.youtube.com/watch?v=4-EYejRi1DI&index=294&t=0s&list=UUjJ6fgxcDK1U-QGua4Ug-kg