Стислий переказ розповідного тексту художнього стилю про виконання певних дій

Стислий переказ з елементами опису праці

Стислий переказ — це короткий лаконічний виклад основного змісту прочитаного, побаченого чи почутого тексту. Такий переказ привчає висловлюватись лаконічно й чіт­ко, уникаючи багатослів'я. Стислість переказу визначаються не тільки тим, що він короткий, а й тим, що в ньому немає нічого зайвого. Тому для такого типу переказу відбирають найважливіше і відкидають другорядне, зберігаючи послідовність зв'язного викладу, яка подається у змісті тексту.

Етапи написання стислого переказу 

• Читання чи слухання тексту.
• Аналіз, виділення теми, основної думки.
• Розчленування на частини.
• Виділення головної думки.
• Узагальнення, формулювання думок.
• Підбір мовних засобів для лаконічного оформлення думки.

  Зауваги 

• Стислий переказ тексту передбачає лише звуження викладу, проте опис процесу праці не 
  повинен бути скороченим — важливо не втратити логіки викладу та необхідних 
  деталей.
• Не намагайся механічно викидати слова з тексту: необхідно сказати головне 
  узагальнено, своїми словами.
• Стисло викладати текст — це не марна трата часу, а життєва потреба. У народі кажуть: 
  "Стисло та ясно — тому й прекрасно".
• Точність, ясність та образність надають тексту великої виражальної сили.

Текст переказу

Батькова кузня

По лівім боці річки видніється гряда високих круч, праворуч розкинулись поля, а за ними — Мар'янівка, моє рідне село.

На самій околиці села й стояла батькова кузня, що була предметом гордості нашого стародавнього ковальського роду. Вже перебігши церковний сад і ступивши на звивис­ту стежку, чуєш тяжке гупання молота, дзвінкоголосий спів молотка. Ті звуки видались мені з дитинства такими ж природними, як шум вітру. Ступаючи під покрівлю кузні, я відразу ж помічав синій вогник над розпеченим горном і м'язисті батькові руки. На ковадлі — шмат розпеченого металу. Молот, хвацько охаючи, лупить по ньому, мне, плавить, не дає згуснути в постійній формі. Молоток танцює у ковалевій долоні, перескакуючи з ковадла на сяюче, сліпуче залізо. Швидко те вариво набуває доскона­лої форми, темніє і, пірнувши у відро з водою, випускає хмару густої сивої пари. Згодом,скупавшись, вискакує на світ сокирою або рогачем, плугом або кочергою. 

Та найбільше мені подобається мить, коли з-під молотка скачуть у різні боки іскри і жодних труднощів не виникає уявити собі батька справжнім володарем вогню. Недарма наші прадіди ще здавна вважали ковалів чаклунами і магами.

Батько зауважує мене, проте праці не зупиняє, лише підморгує підбадьорливо. Я сідаю у кутку кузні, затамував­ши подих, дивлюсь на батькову працю. Мрії переносять мене у майбутнє, коли я, вже дорослий, приборкую роз­м'якле від вогню залізо. 

(За О. Бердником).