Художня література як одна з форм духовної діяльності людини. Функції художньої літератури. Багатозначність художнього образу. Різновиди образів. Аналіз художнього твору.

Книга — це мудрий, розважливий, найвірніший друг людини, який супроводжує її протягом усього життя.
Та не лише всебічними науковими знаннями багата книга,— вона ще має чудесну властивість поглиблювати, розширювати й продовжувати наші літа.
Література вчить людину бути чесною, порядною, відповідальною, шляхетною, працьовитою...
Читання розвиває усне мовлення і мислення кожного, збагачує його почуття, формує активне ставлення до навколишнього світу, виступає важливим засобом спілкування і поглибленого вивчення художньої літератури.
Книга відтворює картини людського життя. У центрі кожного художнього твору — люди, їх життя, праця, думки і почуття. У літературних творах змальовуються на прикладі дійової особи вчинки, звичаї, поведінка, настрої і почуття не однієї якоїсь людини, а багатьох. Кожний твір — розповідь про внутрішній світ людей, про їхні взаємовідносини, настрої, прагнення і вчинки, думки і переживання. Книга впливає не тільки на розум, але й на почуття читача.
Функції літератури

Пізнавальна — Людина є не тільки предметом зображення літератури, але й її метою. Читаючи художній твір, можна дізнатися про історичне минуле, звичаї, обряди рідного народу, культуру тощо.

Естетична (художня) — Літературний твір впливає на почуття і переживання читача, викликає в нього задоволення, насолоду від його читання; у кожної людини є естетичне відчуття, прагнення до прекрасного.

Виховна — Художній твір сприяє вихованню в читачів любові до рідного краю, праці, природи; до одних дійових осіб автор намагається викликати в читачів співчуття і любов, до інших — неприязнь, ненависть.

 Багатозначність художнього образу, його різновиди

Сучасне життя важко уявити без художніх книжок. З їхніх сторінок на нас дивляться герої минулого й сьогодення, про яких цікаво і захоплююче розповідають автори-письменники, які є особливо обдарованими людьми. Саме вони відтворюють життя через індивідуальні художні образи або картини. Ці талановиті митці розкривають суспільні відносини, характери і переживання людей на прикладі конкретної особи, яка є і літературним героєм і ніби олюднює все зображуване.
Кожний письменник уважно вивчає навколишню дійсність. Все побачене і почуте він обдумує і визначає, що добре, корисне, що погане, шкідливе, а також — що важливе, характерне, що другорядне, випадкове. У своїх творах письменник зображує важливі, характерні події, явища, риси вдачі людей, малює словами художні образи.

Художні образи бувають: образ-персонаж, образ-символ, зорові, слухові тощо.

Розглядаються типові явища життя, які знайшли відображення в конкретному образі; індивідуальні риси, притаманні персонажеві.

 Зовнішній образ:

• Портрет — обличчя, міміка, жести, постать, манера поведінки;

• мова — теми висловлювань, форми мовлення (монологи, репліки в діалогах, «внутрішня» мова, листи);

• костюм.

 Внутрішній образ:

Характер персонажа (сильний — слабкий, цілісний — суперечливий, вольовий — безвільний; він розкривається у вчинках, у ставленні до інших людей, до навколишнього світу).

Образ-символ — конкретний художній образ перетворюється на багатозначний символ, що має прихований зміст.


 Аналіз художнього твору 

Приступаючи до аналізу художнього твору, в першу чергу необхідно звернути увагу на історичну обстановку, ситуацію ідейної, естетичної та філософської боротьби в суспільстві в період створення даного художнього твору. Необхідно при цьому розрізняти поняття історичної та історико-літературної обстановки; в останньому випадку маються на увазі:

• боротьба літературних напрямів;

• місце даного твору в низці інших творів автора; місце даного твору серед творів інших авторів, написаних у цей період;

• творча історія твору;

• оцінка твору в критиці;

• особливості сприйняття даного твору сучасниками письменника;

• оцінка твору в контексті сучасного прочитання.

Далі слід звернутися до питання про ідейно-художню єдність твору, його зміст та форму (при цьому розглядається план змісту — що хотів сказати автор, і план вираження — як йому вдалося це зробити).

Після чого з'ясовуються тематика, проблематика, ідея і пафос художнього твору, його композиція.



 Ключові моменти теми

https://www.google.com/url?sa=i&source=images&cd=&ved=2ahUKEwiitd7q4bLkAhVo_SoKHaU7A5gQjRx6BAgBEAQ&url=https%3A%2F%2Fppt-online.org%2F635005&psig=AOvVaw15bGCC0vtxuOwafxahBEzB&ust=1567535154842604

Теорія літератури

 Художній образ — специфічна для літератури (і мистецтва взагалі) форма відображення дійсності, у творенні якої основну роль відіграють почуття, мислення й особливості світосприймання ав-тора-митця. Є образи-персонажі (людські постаті), образи-пейза-жі (картини природи), образи-речі (описи предметів та обстановки) тощо.

 Художній твір — кінцевий результат і продукт творчої праці письменника, написаний за законами красного письма. Художні твори і складають художню літературу.

 Художня література — вид мистецтва, що зображує дійсність, створює художні образи за допомогою слова; сукупність творів цього виду мистецтва (епос, лірика, драма).