Література рідного краю №4. Г. Могильницька « Серафима»

22.05.2020
Тема. Література рідного краю №4. Г. Могильницька « Серафима»

http://museum.khpg.org/index.php?id=1208203277

Історія створення твору.

  Про дні фашистської окупації в селі Велика Мечетня неподалік від Одеси залишилися спогади поетеси. 
  За спробу сховати євреїв німці карали розстрілом усю родину. Але люди йшли на ризик, рятуючи знайомих та незнайомих гнаних нещасних  людей. Саме про таку історію часів війни почула й Галина Могильницька, коли розшукувала колишню свою няньку : дві жінки, українка та єврейка, врятували життя п’ятьом єврейським дітям, за що фашисти спалили жінок у хаті. Ця реальна історія стала основою поеми  «Серафима», про яку ми будемо сьогодні говорити. 
   Твір можна умовно поділити на три частини  в часі: до війни, війна та післявоєнний період.

Люди казали, було це вліті,

 Коли, ідучи по білому світі,

 Горами і долами сіючи зло,

 Війна забрела в невеличке село.

А в тому селі, старезна й горбата,

На белебені стояла хата.

При хаті — картопля цвіла,

Спинався на тин горох,

І жила в хаті тітка — добра, як Бог.

Чи скоріше, як янгол

Із крилами поза плечима ,

Бо й ім'я в неї янгольське було — Серафима.

Отак  ми  знайомимося  з героїнею поеми. У цьому творі перед нами — звичайна добра жінка , що разом із народом своїм опинилася у світі, повному жорстокості й зла , —  прийшли чорні «бурі воєнні» з окупацією, смертю, знущаннями. 

Вона, як  і в мирний час, думає насамперед про дітей, про небезпеку, що їм загрожує. Серафима насправді «добріша Бога», бо ні хвилини не сумнівається, не думає про власну небезпеку . Робити добро для неї — як дихати: чистота душі не припускає жодної лякливої чи нечистої думки.

 Серафима залишилася Людиною – жінка ховає у себе Фейґу та дітей. Той янгол доброти і порядності , що жив у її душі, нікуди не зник:

Чи так, чи ні — а в селі казали, 

Що буцім сяйво над світом стало,

І над городом у Серафими 

В ту ніч пронісся янгол незримий,

Лицем до тітки подібний наче…

Та того певно ніхто не бачив

Так, щоб сказати на власні очі.

А тільки чули, як серед ночі

Понад городом прошелестіли

Побиті міллю тернові крила.

— Чи справді пролетів городом янгол? Чому ж у нього тернові крила та ще й побиті міллю?

(Ні, ясна річ. Це  сама Серафима летить рятувати чужих дітей. То в неї за плечима ота стара тернова хустка розлітається, як крила янгола).

— А чому ж тоді над світом «сяйво стало», як ніякого янгола не було?

(Бо доброта, твердить поетеса, милосердя, любов до ближнього осяває світ. Від кожного нашого доброго вчинку світ стає світлішим, а ми самі стаємо чимось подібними до янголів).

І все ж це й якась трохи інша Серафима,  трохи не та, що була до війни: зібрана, впевнена у власних учинках, знахідлива й кмітлива, непохитна у своєму виборі за будь-яку ціну врятувати дітей та Фейґу. Жінка останнім з городу годує родину, сховану на горищі, і молиться за цих нещасних єврейських діточок, і за своїх рідних, що загинули в часи страшного голоду. Коли ж приходять до хати окупанти, саме Серафима спокійно здійснює  план врятування дітей ціною власного життя: через солом’яний дах вона пересаджує дітей на грушу, наказує, розглядівшись,  тихо спуститись із груші й городами  розбігатися, хто куди зможе.

Здається, все зло у світі  зібралося в тій невеличкій старій хаті – що може зробити одна Серафима на противагу ненависті й жорстокості? Чи вдалося їй вийти з цього двобою добра і зла переможницею?

Кого змогли, врятували  українці  у воєнні часи , бо має наш народ добре серце, горду силу, духовну щедрість. 

Прийдете додому – подивіться в обличчя своїх матерів, бабусь: це сучасні Серафими , янголи – охоронці кожного з вас і всього народу України, чия доброта, простота і сила, як крилом, завжди  накриє вас і захистить від будь-якого  лиха. 

Хай понад вами тихим крилом

Спомин війне про забуте село,

Те, де колись за старою хатою

Груша росла, височенна й крислата,

Де в городі картопля цвіла

І спинався на тин горох,

Де жила колись жінка,

Добра, як Бог, —

Українська селянка,

З праведними очима,

З янгольським іменем:

Серафима...

Повторити матеріал, вивчений упродовж року.