До уроку РМ. Складання та розігрування діалогів відповідно до певної ситуації (офіційна й неофіційна розмова, діалог-домовленість) на запропоновані теми. Складання та обговорення переліку умов успішного спілкування в сучасному молодіжному середовищі, зокрема з використанням мобільного зв’язку.

Діалог-домовленість відбувається при вирішенні співрозмовниками питання про наміри, плани тощо. Це може бути діалог між двома друзями, двома студентами-медиками, двома вузько профільними спеціалістами різних галузей.

Діалог-розпитування може бути одностороннім чи двостороннім. Двосторонній діалог позначає ініціативність обох партнерів. Це може бути діалог на тему відсутності одного із учнів у школі, обговорення опрацьованого навчального матеріалу, домашнього завдання, неправильно призначеного лікування. Найчастіше використовується діалог-розпитування зразка Лікар-Пацієнт (пацієнт має скарги, лікар розпитує), Учень-Учитель (учень розпитує вчителя про незрозумілий матеріал).

Наступним за складністю є діалог — обмін враженнями (думками), метою якого є виклад свого бачення предмета, явища, події, коли співрозмовники висловлюють свою думку, погоджуються чи спростовують думки партнера. Створення діалогів такого типу передбачає володіння не лише спеціальною лексикою, але й багатогранність знань, їх комплексність.

Найскладнішим є діалог-обговорення (дискусія), коли співрозмовники намагаються виробити певне рішення, дійти певних висновків. Такі діалоги є абсолютно спонтанними і можуть виникати на різноманітних конференціях, зустрічах тощо.

Допоміжні матеріали

Переваги та недоліки телефонних розмов

Телефон останнім часом став чи не найважливішим засобом комунікації. Ми не уявляємо свого життя без телефону вдома, ні на роботі. Майже не пишемо листів. Навіщо їх писати, коли всі питання можна швидко з'ясувати телефонічно?

Сьогодні по телефону ведуться як особисті розмови, так і ділові бесіди, переговори, узгоджується час ділової зустрічі. Дослідники стверджують, що за останні роки середня тривалість телефонної розмови збільшилася втричі, хоч обсяг інформації, що передається, залишився тим самим.

Психологи вважають, що час телефонних розмов збільшується, зокрема, за рахунок емоційного забарвлення. Збільшення часу телефонної розмови формує мовну нечіткість і неділовитість фраз. Під час такої розмови передача ділової інформації займає дві третини часу, а третина йде на паузи між словами і фразами, прояв своїх емоцій. Це переконує в тому, що люди не можуть чітко і стисло викласти свої думки. Тому дві третини часу йде на передачу інформації, а решта — на паузи між словами.

Американські психологи прийшли до висновку, що телефон при всіх його перевагах, скорочує життя сучасної людини на 3-4 роки. І справа не в тому, що по телефону ми отримуємо неприємні новини, а в постійному напруженні нервової системи через чекання дзвінка в будь-яку хвилину.

Розмовляючи по телефону, людина має пам’ятати про культуру спілкування, делікатність (це виявляється у вибаченні за те, що відірвали від справ, у подяці за послугу, у тоні розмови, у вмінні добирати слова, щоб передати своє шанобливе ставлення до співрозмовника тощо).

Телефонна розмова — це один із видів усного ділового мовлення.

Оскільки комуніканти не бачать один одного, то жести, міміка, вираз очей не відіграють ролі в діловому спілкуванні (За кн. Т. Гриценко «Етика ділового спілкування»)

Умови успішного спілкування, зокрема з використанням мобільного зв’язку. 

• Найбільш оптимальний час для телефонних розмов з 9.30 до 21.30. У виняткових і екстремальних випадках можна телефонувати в будь-який час.
• Необхідно пам’ятати, що телефонна розмова, як і ділове спілкування, залежить від емоційного забарвлення, в якому вона відбувається. Не випадково у підручниках для підготовки секретарів є така фраза: «При відповіді на телефонний дзвінок тон вашого голосу повинен бути таким, ніби ви хочете сказати: «Який я щасливий, що можу надати вам послугу».
• Що коротша і насиченіша телефонна бесіда, то більше від неї користі.
• Не можна ставити запитань на зразок: «Що вам потрібно?», «Що ви хотіли?». Краще запитати: «Чим я можу вам допомогти?»
• Вести розмову потрібно доброзичливим тоном, говорити привітно.
• Мобільний телефон під час занять, ділових бесід, переговорів має бути відімкненим.
• Суть справи потрібно викладати чітко, лаконічно, без зайвих подробиць. Цього можна досягти за рахунок детально продуманого переліку головних і другорядних питань, які вимагають короткої і конкретної відповіді. Речення мають бути короткими (краще сприймаються на слух).
• Телефонна розмова має бути діалогічною, а не монологічною.
• Закінчувати розмову може той, хто зателефонував, або ж старша за віком чи службовим становищем людина.
• У розмові часто вживаними можуть бути формули ввічливості: Прошу! Пробачте за турботу! Дякую за увагу! Дякую за консультацію! Дякую за інформацію! До побачення!
• Звертатися до співрозмовника потрібно на ім’я та по батькові, називаючи його посаду чи звання. Якщо забули, то краще попросити вибачення і перепитати. Уживати весь час займенник «ви» не можна.

Складіть  діалог (12–14 реплік) на  тему «Безпечне спілкування в соцмережах».

 При цьому: 1) виберіть самостійно аспект теми; 2) висловіть особисту позицію щодо обговорення її; 3) доберіть цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції.