Міфи і легенди українців. «Про зоряний Віз», «Чому пес живе коло людини?», «Берегиня» (за С.Плачиндою), Дажбог», «Неопалима купина» (за Є.Шморгуном), «Як виникли Карпати», «Чому в морі є перли і мушлі»

 Аудіокнига.

https://www.youtube.com/watch?v=YZFuTZpvBT0

Відеопояснення.

https://youtu.be/5m8EUsuWKxg

Література кожного народу складається з усної народної творчості (або фольклору) і художньої літератури. Слово «фольклор» запозичене з англійської, означає в перекладі «народна творчість». Сьогодні ми з вами поговоримо про міфи і легенди українців, тому що людина примітивно розуміла світ, у якому їй довелося жити, і намагалась пояснити все, що її оточувало. Тоді ж силою своєї фантазії вона створила чудесне, незвичайне, де фантастичне переважало над реальним.                                   

Давні люди не лише спостерігали навколишній світ і намагалися відтворити його в художніх образах, вони постійно замислювалися: звідки все це виникло, як і чому? І уявляли Всесвіт, Природу як великий рід, частинкою якого є і вони самі. Земля, небо, море живі, мають такі ж риси, властивості, почуття, як і люди, між ними такі ж, як у людей, стосунки. 

Так виникли міфи – засіб пояснення світу давньою людиною. Міф походить від грецького «мітхос», що означає «слово». Міфологічне мислення – це спосіб сприйняття Всесвіту думкою і почуттям, тобто науково й образно водночас.

Первісні люди ще не могли відрізнити реальне і фантастичне, тому зміст міфів був для них цілком ймовірним, реальним, утвердженим багатовіковою історією, попередніми поколіннями. Кожен народ мав свої міфи про походження світу, небесні світила, тварини, рослини, гори, ріки, моря, явища природи, про виникнення людського роду; про діяння великих людей.

Міф (від грец. слово, переказ) – форма мислення стародавньої людини, яка передує мистецтву; давні за походженням сказання про богів, різні фантастичні історії про казкових героїв, напівбогів, потвор, «чудеса».

Міфологія – сукупність міфів якого-небудь народу, наука, що вивчає міфи.

 Якщо розподілити всі міфи за їхнім змістом, то можна визначити чотири різновиди:

1) пояснювальні, що тлумачать виникнення якогось явища природи чи людського суспільства;

2) оповідальні, в яких викладаються вигадані історії про сиву давнину;

3) міфи про виникнення світу або його створення надприродними істотами – богами;

4) міфи, в яких діють герої-напівбоги, пращури історичних людей.

Від міфу ми повинні відрізняти легенду, тому спробуємо розмежувати їх. 

Легенда – невелика оповідь, у якій реальне поєднується з фантастичним, часто героїчним. Легенда близька до міфу. Але якщо міфу вірили безоглядно, то в легенді більше відчували фантастичний елемент, поетичне, образне перебільшення.