Повторення вивченого про стилі мовлення. Поняття про публіцистичний стиль.

https://drive.google.com/file/d/1chkSnMuFr1kMLJYf3LlzcomaMcTo0aA2/view?usp=sharing

 Про публіцистичний стиль

https://drive.google.com/file/d/1KWIfTbFO1JFyWxUOxpjJ4nc9QDzsaoR_/view?usp=sharing

Докладний усний переказ тексту публіцистичного стилю 

НАРОД КРІЗЬ ПРИЗМУ МОВИ

             За кількістю пестливих форм серед мов світу пріоритетне місце посідає українська.
«Матінка», «соловейко», «малесенький», «першенький» – ось як лагідно звучать наші слова. Подібного явища не зустрінемо в мові англійській чи німецькій. Для українця назва предмета – це водночас і його оцінка. «Рученьками» ми називаємо руки й дорослої людини, «коником» – дужого коня.

            Ставлення людини до навколишнього світу формується в перші місяці її життя. Ласкава мова матері майбутнього козака згодом стає його повсякденною мовою. Вчені переконані, що особливості мови впливають на людську вдачу.

            Дітей в Україні називали тільки лагідно: Петрик, Іванко, Галинка. Дорослих – поважливо. Ви можете хоч подумати назвати Олексу Довбуша Льошкою Довбушем? Назвати Устима Кармелюка… У нас же й такої форми імені не існує!

            Улюблені українцями імена теж розповідають про народну душу. Оспіване в піснях ім’я Катерина походить від грецького слова, що означає «непорочна», «свята»; Ярина в перекладі з грецької означає «мир»; Тарас – «бунтівливий».

            А який казковий дивосвіт рослинних та тваринних назв створило  українське поетичне світосприймання! Тут і татарське зілля, і вовчі ягоди, горицвіт і павині очі, нечуй-вітер і перекотиполе… Трав’яного стрибунця український народ узгодив зі своїм сприйманням і нарік коником.

            Усі ці назви – відгук української душі на красу. В цих найменнях – замилування світом і любов до цього. У творенні назв відбито національний спосіб думання. (За М. Холодним)