Іван Франко. Короткі відомості про митця. Історична основа та джерела повісті «Захар Беркут».

https://www.youtube.com/watch?v=liSCZtXwqBw

https://drive.google.com/file/d/1x1eA9HN4rMGVytMdp8KklbdyF50fCNsH/view?usp=sharing
Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в с. Нагуєвичі на Галичині в родині коваля. Іван Франко рано залишився сиротою: батько, який був старший від матері на 30 років, помер, коли хлопчикові було одинадцять років, а мати пішла з життя, щойно Іванові виповнилося шістнадцять.
Проте батьки рано помітили виняткову допитливість й обдарованість сина й віддали його до початкової школи в селі Ясениця-Сільна, де викладали польську, німецьку мови, арифметику.
Дядько Івана, Павло Кульчицький, навчив хлопчика читати й писати українською. Пізніше завдяки старанням вітчима Гриня Гаврил-ка Іван Франко вступив до Дрогобицької гімназії, де отримав ґрунтовні знання з класичних мов, історії, математики. У гімназії його вважали одним із кращих учнів. Він мав надзвичайну пам'ять, багато читав і тут же почав складати вірші.

Після гімназії письменник вступив до Львівського університету. Його творчий доробок на той момент був уже чималенький: збірка віршів, кілька поем, переклади давньогрецьких творів. Усе це Іван Франко створив 19‑річним! Вищу освіту Франко здобув у Чернівецькому університеті, а у Віденському (Австрія) захистив дисертацію, здобувши науковий ступінь доктора філософії.

Перша збірка поета називалася «З вершин і низин». У ній Іван Франко постає революціонером, бунтарем, а поезія «Каменяр» сповнена прагнення митця розбити скелю, що стоїть на шляху до вільного життя.

Франку належать понад п'ять тисяч творів у різних галузях літератури й науки. Видано друком 50 томів — лише третина написаного.

Здебільшого Іван Франко писав твори для дорослих, хоча є в нього й оповідання для та про дітей.

Історична основа та джерела повісті «Захар Беркут».

Щодо історії написання повісті «Захар Беркут», то варто зазначити, що 1882 року редакцією журналу «Зоря» був оголошений конкурс на кращий історичний твір. Іван Франко вирішив узяти участь, а наступного року твір уже було опубліковано в журналі. У листі до М. Павлика І. Франко писав, що повість має бути «ідеальна, з життя, а ще ліпше з бувальщини нашого народу. Отже, я пишу повість історичну, із XIII віку (напад монголів), та ідеальну (по поніманню характерів). Повість то та хоч і містить у собі багато історичної і не історичної декорації, все-таки, надіюсь, збудить живий інтерес і в сучасних людей».

Як бачимо, звертаючись до історії, Франко прагнув зацікавити читачів рішучою боротьбою українського народу, аби героїзм предків став тією традицією, яку необхідно наслідувати й розвивати. Крім того, письменник висловив мрії про майбутнє, нове, вільне від експлуатації, справедливе суспільство.

Протягом шести тижнів у рідному селі Нагуєвичі І.Франко писав повість «Захар Беркут». Основні події твору відбуваються в селі Тухлі, яке існує й нині. Про описані в повісті події збереглося мало документальних відомостей, тому письменник звернувся до народних легенд та переказів.

У переказі, записаному від Миколи Гасинця із Закарпаття, розповідається про похід монголо-татар у Карпати 1241 року, зокрема про один з епізодів боротьби русичів проти «песиголовців»: «Русини підрубали дерева, наклали в купи каміння і воду перегодили. Коли татари ішли в той глибокий звор, тогди люди ті підрубані дерева, каміння і воду пустили за одним свистом. То всьо почало гучати, стріляти і вибило много татар. Котрі ще обстали живі, пошли далі і лягли спати під полонину Стой. Уночі урвавлася велика хмара, і от великий дощ урвав гору. На ній много татар пропало».