Народно-церковним гімном України є пісня «Молитва». Текст її належить письменникові, педагогові, громадському діячеві Олександрові Кониському. Музику до неї написав композитор Микола Лисенко. Її виконують стоячи, урочисто, піднесено, як гімн. Співають цю пісню і нині, висловлюючи Богові найпотаємніші прохання зберегти Україну для себе і для нащадків.
Прослухай!!!
ОЛЕКСАНДР ЯКОВИЧ КОНИСЬКИЙ
(6 (18). 8.1836-29.11 (12.12.).1900)
(6 (18). 8.1836-29.11 (12.12.).1900)
Літературні псевдоніми — О. Верниволя, Ф. Горовенко, В. Буркун, Перебендя, О. Хуторянин, О. Яковенко, К. Одовець, О. Преходовець та ін.
О. Конисьний — український письменник, публіцист, педагог, громадський діяч ліберального напряму.
Народився у с. Переходівка (тепер Ніжинського району Чернігівської області) в сім’ї дворянина. Друкуватися почав у «Черниговськом листке» (1858). О. Кониський вів велику і різноманітну громадську роботу. У Полтаві, де він служив, організував недільні школи, писав для них підручники. У пресі опублікував ряд статей на церковні теми. Брав участь у роботі київської Громади, організував недільні школи. Як член київської міської ради домагався введення у школах української мови. О. Кониський налагоджував зв’язки з українськими діячами у Галичині. У зв’язку з переслідуванням царизмом українських діячів (1863), О. Кониський був висланий у Вологду, а потім — Тотьму. З 1865 р. жив за кордоном. Тісно зійшовся з національними українськими діячами Галичини. У 1872 р. повернувся до Київщини, де працював у «Киевском Телеграфе». О. Кониський був одним із фундаторів Літературного товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше — ініціатором перетворення його в Наукове товариство ім. Т. Шевченка. Літературну діяльність почав у 1858 р. У поезіях, повістях, драмах, оповіданнях обстоював українську національну ідею, проголошував теорію малих діл. Автор популярних поезій: «Я не боюсь тюрми і ката», «На похорони Т. Шевченка» та ін. В оповіданнях О. Кониський порушує проблему соціального і національного гноблення України у царській Росії («Півнів празник», «Млин», «Спокуслива нива»), народного побуту («Хвора дума», «Старці», «За кригою»). Помер у Києві.
О. Кониський — автор ґрунтовної біографії Т. Шевченка, яка не втратила свого значення і нині: «Тарас Шевченко — Грушівський. Хроніка його життя», т. 1-2 (1818-1902). Для недільних шкіл Олександр Якович видав популярні книжки й підручники («Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотниця» (1863), «Перша граматика, або читання» (1863). Від кінця 1920-х р.р. твори О. Кониського в СРСР знаходились під забороною (за винятком кількох поезій), а радянське літературознавство відносило О. Кониського до «націоналістів».
Історія виникнення твору «Молитва» та його призначення.
Ця пісня більш як півстоліття була забороненою, не виконувалася на концертах, не звучала по радіо. Коли вона народилася, точно не відомо. Слова належать Олександрові Кониському, музика — Миколі Лисенкові. У 90-х роках її знали в Галичині. У 1903-му, коли автор музики перебував у Львові, вона лунала на концертах. Пісня зазнала певного пе-реакцентування: написана для дітей, після зміни окремих слів набула загальнонародного звучання. Виконувалась у школах, на церковних святах, світських концертах, як духовний гімн — спочатку в західноукраїнських землях, а протягом 1917—1920 років — і в Наддніпрянській Україні. А згодом заборонена. Не увійшла до жодного з видань творів М. В. Лисенка. Текст і музика зливаються воєдино, творять органічну цілісність.
«Боже великий, єдиний» — одна з тих духовно-патріотичних пісень, що служили і служать високій меті національного відродження народу. Пісня широко знана в усіх країнах, де проживають українці, духовно об’єднує їх із батьківщиною.
Ідейно-художній аналіз пісні
Тема: звернення людей до єдиного Бога з молитвою про необхідність уберегти Україну і дати її народу волі, щастя і долі.
Ідея: возвеличення сили Бога, віра люду в його допомогу.
Основна думка: клопотання і звернення людей до Бога не тільки з власних інтересів, а й прагнення зберегти Україну, піклуватися і дбати про неї.
Жанр: молитва.
Молитва — це:
1) звернення віруючого до бога;
2) канонізований текст звернення.
Художні особливості твору:
• звертання: «Боже…»;
• метафори: «Боже, освіти, просвіти, зрости, храни, зверни, дай»;
• епітет: «чиста любов»;
• повтори: «Боже, дай … многая … волю», «світло…», «Україну…»;
• риторичні оклики: «Ти на люд наш зверни!», «Дай доброго світла!», «І многая, многая літа!».
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.