Особливості будови опису зовнішності людини.

Скласти опис зовнішності людини – значить відтворити її індивідуальний вигляд, передати її образ. У словесному зображенні людини важливими є вказівки на вік, зріст, поставу, риси обличчя, одяг, манеру триматися й говорити, ходу тощо.

Опис зовнішності людини складається так, як і опис предмета.

 «Даним» є сам предмет або його «частини» (назви частин тіла, риси обличчя, елементи одягу тощо).

 «Новим» є ознаки.

 Поряд з описом зовнішності людини (Сам старий, як голуб сивий, літ сімдесят буде, борода широка, сива, сходить аж на груди. (С. Руданський) зустрічається розповідь з елементами опису людської зовнішності (Біля вуликів на землі лежить собі дід мій і куня. І лазять бджоли по його чолі, як по розтрісканім зрізі пня. І лазять бджоли по запалій щоці, і він лежить собі, як неживий. Очі його немов чорні рубці, зашиті сивою ниткою вій . (Д.Павличко.)

Опис зовнішності людини може бути складений у художньому, науковому або діловому стилях.

  Мета наукового та ділового описів зовнішності людини – максимально об’єктивно й точно передати особливості її вигляду. Такі описи є стислими й конкретними. Крім того, наукові описи можуть бути узагальненими, тобто відтворювати типову зовнішність, характерну для певної групи людей, виділяючи найбільш істотне. 

Наприклад:

Оголошення

Для виконання ролі козацького джури в історичному кінофільмі потрібен підліток 13-15 років, високий на зріст, міцної статури, темноокий. Звертатися за адресою: проспект Перемоги, 90, кіностудія художніх фільмів ім.. О.Довженка.

Дирекція.

Прикладом наукового опису може слугувати опис зовнішності представника певної етнічної групи, раси, національності .

Мета художнього опису зовнішності людини – створити її образ у цілому, емоційно вплинути на читача чи слухача, викликавши певне ставлення до портретованого. Цього досягають вживанням оцінних слів (Що то за дівчина, Боже мій, світе мій! Да така ж красна як маківочка! (Марко Вовчок.) або добром відповідних художніх засобів: епітетів, порівнянь, метафор, тощо (напр.: В тракториста очі – наче дві волошки, на лиці рум’янім – ластовиння трошки. (О.Довгий). Волосся руде, золоте ластовиння, як сонячний зайчик, мінливе лице. (М.Бажан). Зазвичай оцінні слова й відповідним чином дібрані художні засоби поєднуються (напр.: Він був гарний хлоп’яга, білявий, веселий мов бджілка в маю. (Л.Первомайський). Чорнява-пречорнява, з великими темними очима, нестерпно красива, особливо у великій бабиній хустці, яку напинала аж на лоба. (Ю.Мушкетик).