Духовні цінності людини своїм корінням сягають глибокої давнини, коли ідеалами була щира та чесна праця. На жаль, наш прагматичний вік вніс свої корективи на духовність людини.
Можна бути матеріально багатою людиною, а почуватися нещасним, тому що в душі твоїй, сповненій прагнення до заможності, вже не лишається місця для добра. А можна, навпаки, не мати багато грошей, однак бути щасливим, бо душа твоя бажає допомогти, захистити й близьку, і чужу людину, захопитися красою природи і самому творити красу, гаряче відгукнутися на чужий біль і поділити радість перемоги.
Одним словом, мати щиру й красиву душу, щоб бути корисним, а не пройти по життю сірою тінню. Але, я гадаю, перш за все, для цього треба бути дуже вимогливим до себе і до своїх власних вчинків.
Здавна наші пращури склали символічну систему духовних цінностей, яка передається від покоління до покоління. З часом вона дещо змінюється, доповнюється, але головними завжди залишаються людська доброта, порядність, почуття гідності, любов до рідної землі та її народу, працелюбність, лагідне піклування про малих та старих, протистояння злу... Можна ще дуже довго перелічувати ті якості, які роблять людину людиною. Та я впевнена, що праматір’ю, їхньою основою, є доброта. Її нам дарують з перших хвилин життя батьки,
потім — вихователі, вчителі, сторонні люди. Ця доброта немовби стає в душі тим ґрунтом, на якому зростають-квітнуть усі інші духовні цінності.
Коли доброта стає твоїм натхненням і зіркою-дороговказом, ти можеш і собі, й іншим щиро зізнатися: «Я — щаслива людина!»
Усний твір «Духовне багатство – найбільший скарб у житті" ( за творами Л. Костенко та В.Симоненка)
Немає коментарів:
Дописати коментар
Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.